На музыку Г.В. Свиридова
к кинофильму по повести
А.С. Пушкина «Метель»
В печи огонь слегка дрожит,
Маня к себе теплом, по углям скачет,
А на дворе метель кружит
И стонет за окном, – как будто плачет …,
А на дворе метель кружит
И стонет за окном, – в стекло стучит …
Не уходи! Что ночь таит?
Побудь со мной ещё – совсем немного!
О, как моя душа болит,
А в глубине её живёт тревога …,
О, как моя душа болит,
А в глубине её тоска звучит …
О, Боже, мой! О, Боже, мой!
Храни его в пути от зла любого!
Хоть верен он, живёт Тобой,
Но нелегко найти в метель дорогу …,
Хоть верен он, живёт Тобой,
Но нелегко найти душе покой …
Прости, Отец, мои глаза,
Молящие опять без всякой меры!
И хоть горька из них слеза,
Она течёт любя, – от истой веры!
И хоть горька из них слеза,
Она душе моей, – с Небес роса …
Метель позёмкою метёт,
Трещит вовсю мороз и вьюга воет,
Как будто бедствие несёт …,
А сердце всё сильней болит и ноет, –
То зарыдает, то замрёт …,
А сердце всё сильней к себе зовёт …
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
